Як клієнт стягував аліменти з повнолітнього сина. Кейс із практики.

Всі звикли, що банальна справа про стягнення аліментів — це коли матір із дітьми стягує з колишнього чоловіка грошові кошти на утримання дитини. А ось вам і ні. Звернувся до нас клієнт, чоловік, похилого віку, який у суді першої інстанції намагався стягнути зі свого повнолітнього сина грошові кошти на своє утримання. Програв. Посив допомогти з аргументацією для апеляційної скарги.

Якщо ви також маєте намір стягнути алімени зі своїх повнолітніх дітей на власне утримання, то ось вам декілька правовоих аргументів, які можна використати на свою користь.

            Обставини справи

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до свого сина – Відповіача – про стягнення аліментів на утримання батька, посилаючись на свою непрацездатність, наявність інвалідності ІІ групи, вік понад 65 років, відсутність належного доходу та тяжкий стан здоров’я, який потребує дороговартісного лікування.

Позивач зазначив, що не має іншого джерела доходу, крім пенсії за інвалідністю в розмірі 2980 грн та незначної заробітної плати (в межах 3750–4050 грн на місяць) від роботи диспетчером у ТОВ «Барвінок». Проте підприємство перебуває в простої, заробітна плата систематично не виплачується.

У зв’язку з двобічною глухотою 4 ступеня та іншими хронічними захворюваннями (ІХС, наслідки травм, ампутації, порушення координації) позивач був змушений пройти хірургічне втручання – кохлеарну імплантацію в Інституті отоларингології ім. Коломійченка НАМН України, яка потребувала значних фінансових витрат.

Відповідач по справі, відмовився добровільно надавати матеріальну допомогу батькові. Він заперечив позов, посилаючись на складні сімейні стосунки, припущення про інші доходи позивача та наявність у останнього іншого сина, який також нібито міг би його утримувати.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.01.2025 року у задоволенні позову було відмовлено. Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності реальної потреби у матеріальній допомозі, а також не встановлено достатніх підстав для покладення обов’язку щодо утримання на відповідача.

Позивач не погоджується з таким рішенням та вважає його незаконним, необґрунтованим і таким, що порушує його гарантоване законом право на утримання від повнолітньої дитини.