Про те, яким має бути справжній юрист.

Юристи, адвокати, правознавці, юридичні консультанти, насправді, це не має значення як саме ми себе позиціонуємо, це лише назва форми, яка не впливає на зміст. Давайте згадаємо своє навчання на юридичному факультеті. Згадали? А тепер давайте згадаємо з якими принципами ми туди вступали. Згадали? Ні? Я нагадаю, адже у 90% починаючих юристів вони однакові, я б сказав, що це стереотипні погляди на юриспруденцію. Отже, давайте разом пригадаємо, як ми стояли біля скульптур Феміди на своїх юридичних факультетах, як сперечались з друзями про те, що являє собою справжній юрист. Пам’ятаєте, що саме ми казали? «Справжній юрист у будь-якому випадку підкоряється виключно закону», «справжній юрист не може порушувати закон, навіть, якщо цього хоче його клієнт»…

Пройшов час й ми закінчили своє навчання, зрозумівши те, що всі речі, які ми освоїли та вивчили під час навчання — це лише глибока теоретика, яка жодним чином не стосується реального світу.

Потім з’явився перший клієнт, який поставив нам задачу зробити його інтереси такими, що є правомірними в ситуації, в якій він не те, що правий, він просто аморальний. І що ми зробили? Ми викрутили норми законів, ми знайшли щілину в законодавстві… Ми зробили так, як того бажав наш клієнт… Адже, по суті, ми зробили те, для чого ми вчились. Це і є наша сутність. Ми просто маніпулятори, які за рахунок власних знань роблять правосуддя таким, яким воно нам потрібне…

Цікавим залишається той факт, що до того, як ми потрапили у реальний процес, ми думали інакше. Куди поділись принципи та переконання, що були під час навчання у ВНЗ? І як вони взагалі могли сформуватись у такому вигляді? Невже зі сторони ми виглядаємо іншими? Людьми, що стоять на сторожі правосуддя, і як можуть, так і розвивають цей процес?  Гарний приклад, коли форма не співпадає зі змістом…

Нам слід зрозуміти, що як тільки ми затягли нашого клієнта до судового процесу — ми вже програли! Мій викладач та наставник одного разу сказав мені одну просту та цікаву річ, яку я своїм молодим амбіційним розумом не зміг одразу осягнути. Він сказав мені, що найкращим рішенням спору є компроміс. Виключно за рахунок компромісу ми зможемо дійсно вигравати! Так, саме вигравати! Я знаю, що юрист, який використовує це слово, показує свою недосвідченість, але в цій ситуації воно підходить на всі сто відсотків.

Отже, для того, щоб бути справжнім фахівцем, ми не лише маємо ідеально знати закони, ми маємо бути відмінними психологами, мати яскраво виражені здібності справжнього менеджера, який може успішно вести переговори та досягати компромісу. Я можу знову згадати вислів свого наставника, який я ніколи не забуду. У переговорах ми маємо проявити себе так, щоб контрагент нашого клієнта став нашим клієнтом, а його адвокат - нашим другом. Це, можна сказати, формула успішного юриста. А може й ні. Хто знає, адже поняття успіху, як і поняття справедливості, у кожного різне, та ще й я можу помилятись. Але єдине, в чому я не помилятимусь, це те, що матеріали, які я публікуватиму у цьому журналі, у будь-якому випадку, допоможуть вам досягнути успіху незважаючи на те, яким саме ви його уявляєте…

Цей текст написано у якості "Слова редактора" до №1 журналу "З любов'ю до права".