Як не втратити домен через кіберсквотерів
Автор: Ігор Шевчук, адвокат
Видання в якому опубліковано: Dou.UA
Дата підготовки матеріалу: 2021-02-07
У сучасному світі бути представленим в мережі Інтернет майже так само важливо, як і в реальному оффлайн. Особливо, якщо це стосується бізнесу. Втратити доменне ім’я до Інтернет-магазину чи корпоративного сайту майже так само болісно, як загубити єдиний екземпляр ключів від офісу. Це розуміють і кіберсквотери — шахраї, які винайшли спосіб збагачуватися на захопленні популярних доменних імен. Як це відбувається та як від цього вберегтися? Давайте розбиратися разом.
Що таке домен?
Всезнаюча Вікіпедія каже, що під доменом розуміється частина простору ієрархічних імен мережі Інтернет, що обслуговується групою серверів системи доменних імен (DNS-серверів) та централізовано адмініструється. Мова йде про віртуальний простір, який можна знайти в мережі за спеціальною адресою.
Гарною аналогією з реального світу є поштова адреса. Уявіть, що ви побудували у якомусь зовсім не популярному місці магазин. Для того, аби туди завітали ваші перші покупці, потрібно, як мінімум, аби останні змогли його віднайти серед сотень інших будівель вашого міста. Для цього існують поштові адреси, які ідентифікують об’єкти нерухомості. Так само і з веб-сайтами, яких набагато більше, ніж будинків у вашому місті.
Під час реєстрації доменного імені* вкрай важливо дотриматись усіх юридичних аспектів, які в подальшому, унеможливлять втрату ваших віртуальних активів, оскільки даний процес полягає не просто в технічній реєстрації, а й у закріпленні за собою права на його (домен) використання.
Про правові ризики
Для стартапу існує безліч правових ризиків, в тому числі тих, що стосується безпосередньо мережі Інтернет. Сьогодні ми зупинимось на тих, що стосуються доменних імен.
Кіберсквотери — це шахраї, що відслідковують дати реєстрації популярних доменних імен, та, користуючись неуважністю власників, у момент закінчення реєстрації домену здійснюють перереєстрацію на власне ім’я, не даючи можливості попередньому реєстранту пролонгувати період дії доменного імені. Після цього відбувається шантаж у вигляді пропозиції викупити доменне ім’я за відповідну суму, що набагато перевищує вартість звичайної перереєстрації.
Діяльність кіберсквотерів також може проявлятися у реєстрації схожих, співзвучні доменних імен, які, наприклад, можуть відрізнятися лише одним символом. У подальшому такі домени можуть використовуватися, наприклад, для шантажу у вигляді створення візуальної копії вашого проєкту, де публікується інформація, яка порушує законодавство України, порочить честь, гідність або ділову репутацію фізичних осіб або банально збиває потік вашого трафіку тощо.
Гучним прикладом в Україні є судова справа № 12/25, розгляд якої, свого часу дійшов до Вищого господарського суду України. Предметом цієї справи стало використання компанією «Go Ogle» доменного імені «google.ua». Лише в касаційній інстанції компанії «Google Inc.» вдалося захистити власні права на використання вище згаданого доменного імені.
Доменне рейдерство, або, як його ще називають, зворотне захоплення домену, актуальне для популярних доменних імен. Зворотне захоплення домену полягає у реєстрації тотожного з популярним ім’ям домену та подання проти реєстранта позову про порушення прав інтелектуальної власності чи порушення права на товарний знак тощо. Таким чином, особа видає себе за потерпілого і тероризує справжніх власників доменних імен, не даючи їм можливості розвиватися та працювати.
Про захист доменного імені
Чому це важливо? Уявіть собі ситуацію: ви створили Інтернет-магазин, придумали гарне ім’я для домену та самого магазину, вклали значні кошти в рекламну кампанію. Треті особи, побачивши ваш успіх, створюють аналогічний магазин з подібними товарами, реєструють дуже схоже доменне ім’я, яке, наприклад, відрізняється від вашого одним символом та починають відбирати у вас трафік з пошукових мереж. І це лише один з банальних прикладів нечесної конкуренції в Інтернеті.
Для того, аби убезпечити себе та свій проєкт від подібних ситуацій, необхідно від початку подумати над безпекою свого стартапу та зосередитись на правильному юридичному оформленні подальших кроків.
Охорону доменного імені можна будувати у два способи:
1) Домен, як частина знаку для товарів та послуг;
2) Домен, як складова об’єкту права інтелектуальної власності.
Домен, як частина знаку для товарів та послуг
Одним із дієвих механізмів захисту посягань на доменне ім’я є отримання прав на торгівельну марку. Справа в тому, що українське законодавство, хоч й активно розвивається, втім ще залишається архаїчним в сучасних цифрових технологіях.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень, які становлять зареєстрований знак для товарів та послуг. Пряме зазначення про захист домену в нормі Закону усуває необхідність в подальшому втягуватись у спірні процеси та доводити авторство, чи оригінальність доменного імені підприємства. Наразі торгівельну марку можна зареєструвати за 10 хвилин через патент-бот**, що не потребує значних зусиль.
Домен, як складова об’єкту права інтелектуальної власності
Суть даного способу полягає в тому, щоб компанія набула права інтелектуальної власності на домен як на об’єкт інтелектуальної власності. Втім, відповідно до ст.1 Закону «Про авторські та суміжні права» автором твору може бути тільки фізична особа. Це означає, що словосполучення, яке в подальшому буде використовуватися у якості доменного імені, має створити фізична особа, бо компанія як юридична особа цього не може зробити апріорі. Отож постає задача за якої необхідно, аби якась людина придумала для компанії доменне ім’я, а компанія, у свою чергу, набула на це ім’я, як на об’єкт інтелектуальної власності, виключні майнові права. Найпростішим способом для виконання поставленої задачі є створення працівником компанії службового твору.
Згідно зі ст.1 Закону «Про авторські та суміжні права» службовим твором є твір, створений автором у порядку виконання службових обов’язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем. Згідно зі ч.2 ст.16 того ж Закону, виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.
Схематично виконання даної задачі виглядає так: керівник компанії дає завдання працівнику, наприклад, креативному директору, на створення бренд-буку компанії, який включатиме в тому числі розробку доменного імені, або ж, у якості альтернативи, укладання із будь-якою фізичною особою договору про передачу виключних майнових прав на твір.
Варто зазначити у цього способу є й очевидні мінуси. На відміну від попереднього, він ніяк не убезпечить від кіберзлочинності, а лише наддасть змогу у разі виникнення спору довести, що права на використання конкретного доменного імені має саме ваша компанія.
Власний «нік-хендл»
Найпоширеніша помилка більшості стартапів — це імпульсивне бажання якомога швидше зареєструвати доменне ім’я. Це не зовсім вірно, оскільки потрібно належним чином підготуватись. Перед тим, як замовляти реєстрацію доменного імені, необхідно у реєстрі доменних імен UANIC створити запис про юридичну особу*** — майбутнього власника нового доменного імені.
Цей запис і називається «нік-хендл» (nic-handle). Він вноситься до спеціальної бази Інтернет-сервісу UANIC. База даного сервісу при виводі інформації про контактних осіб власників домену вказує його «нік-хендл».
До реєстру вносяться такі дані, як:
— назва юридичної особи;
— ЄДРПОУ;
— адреса юридичної особи;
— контакти;
— безпосередньо сам «нік-хендл», який вводиться латинськими літерами. Це може бути будь-яке слово.
Для чого це робити? Дані дії вчиняються з метою, аби у полі «Registrant», яке містить інформацію про «власника» домену, були зазначені дані компанії. Якщо цього не зробити і не надати реєстратору під час реєстрації свій «нік-хендл», то реєстратор у якості власника вкаже інформацію про себе. Це може мати негативні наслідки, якщо у майбутньому виникне спір про право на використання доменного імені.
Про фінальний етап
Після того як компанія матиме відповідні права на доменне ім’я, належним чином внесе інформацію про себе до реєстру та отримає власний «нік-хендл», можна переходити до кінцевої стадії: безпосереднього звернення до реєстратора доменних імен. На даному етапі потрібно лише визначитись із доменним іменем та проконтролювати, аби під час процедури реєстрації було використано ваш «нік-хендл».
Інтернет-ресурси все більше набувають статусу активів та надають можливість своїм власникам генерувати прибутки за допомогою мережі Інтернет. З розвитком галузі збільшується й кількість злочинних елементів, які щодня вигадують нові способи незаконного збагачення за рахунок добросовісних користувачів.
Створюючи стартап у сьогоднішніх реаліях необхідно приділяти окрему увагу кібербезпеці проєкту, у тому числі й юридичній, в інакшому разі, після досягнення вами першого масштабного успіху, до вас буде прикута увага злочинців, які спробують цей успіх перенаправити на себе.
*Відповідно до ст.1 Закону «Про телекомунікації» домен — це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється;
**patentbot.online/ua
***hostmaster.ua/?uanew2
Нормативна база:
Закон «Про телекомунікації»
Закон від 18.11.2003 №
Закон «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»
Закон від 15.12.1993 №
Закону «Про авторські та суміжні права»
Закон від 23.12.1993 №
Переглядів: 1707
Маєте коментар? Напишіть мені!