При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, а в подальшому й апеляційний суд, визначили помічника адвоката, як вільного слухача й не допустили до захисту особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Питання: чи може помічник адвоката здійснювати захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності у справах про вчинення адміністративного правопорушення?
Автор: Ігор ШЕВЧУК, юрист
Видання в якому опубліковано: Спеціально для "Ліга Закон"
Дата підготовки матеріалу: 2014-01-24
Наразі існує проблема у неоднозначності трактування судами процесуального статусу помічника адвоката у справах про вчинення адміністративного правопорушення. Практика показує, що у найкращому випадку помічнику адвоката пропонують залишитися присутнім у судовому засіданні у якості вільного слухача, а в найгіршому - вимагають вийти за двері. Буває й так, що судді не звертають на це увагу та допускають помічника до участі у засіданні на рівні з іншими учасниками процесу. Але, як же питання виглядає з точки зору законодавства? Про це сьогодні й поговоримо.
У Рішення КСУ №13-рп/2000 від 16.11.2000 року зазначено, що Конвенція про захист прав людини і основних свобод, ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачає право кожного обвинуваченого захищати себе особисто або використовувати правову допомогу захисника, вибраного ним на власний розсуд (стаття 6). У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року, ратифікованому Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року N 2148-VIII зазначено, що держава повинна гарантувати кожному, чиї права і свободи порушено, ефективний засіб правового захисту, і таке право повинно встановлюватись судовим або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави (стаття 2), та можливість вільного вибору обвинуваченим захисника (пункт 3 статті 14). "Основні принципи, що стосуються ролі юристів", прийняті восьмим Конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками 27 серпня - 7 вересня 1990 року, передбачають, що кожна людина має право звернутися до будь-якого юриста за допомогою для захисту і відстоювання своїх прав та захисту їх на всіх стадіях кримінального судочинства (принцип 1); жодний суд чи адміністративний орган, в якому визнається право на адвоката, не відмовляється визнавати права юриста відстоювати в суді інтереси свого клієнта, за винятком тих випадків, коли юристу було відмовлено в праві виконувати свої професійні обов'язки відповідно до національного права і практики та цих принципів (принцип 19).
Таким чином, наведені міжнародно-правові акти передбачають право кожного обвинуваченого захищати себе особисто або через вільно вибраного ним, на власний розсуд захисника з-поміж юристів, які можуть надати ефективний правовий захист. Ці положення міжнародно-правових актів щодо права фізичної особи на захист від обвинувачення відтворені у положеннях частини першої статті 59 Конституції України, які закріплюють право кожної фізичної особи на правову допомогу і право вільного вибору захисника з метою захисту від обвинувачення.
Положення частини другої статті 59 Конституції України про те, що для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура, не може тлумачитись як право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного вибирати захисником лише адвоката, тобто особу, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до Закону України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року (стаття 2). Це положення треба розуміти як одну з конституційних гарантій, що надає підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість реалізувати своє право вільно вибирати захисником у кримінальному судочинстві адвоката, тобто особу, яка має право на заняття адвокатською діяльністю. У такий спосіб держава бере на себе обов'язок забезпечити реальну можливість надання особам кваліфікованого захисту від обвинувачення, якщо цього вимагають інтереси правосуддя. Допуск приватно практикуючого юриста, який займається наданням правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи, як захисника ніяк не порушує право підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист.
На підставі вищенаведеного Рішення КСУ до ст.268 КУпАП було внесено застереження про те, що положення ч.1 ст.268 КУпАП, за яким обмежується право на вільний вибір особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, як захисника своїх прав, крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи втратили чинність як такі, що є неконституційними на підставі Рішення КСУ №13-рп/2000 від 16.11.2000 року.
Відповідно до ст.271 КУпАП встановлено, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат може мати помічників з числа осіб, які мають повну вищу юридичну освіту.
Аналізуючи ст.271 КУпАП, можна дійти до висновку, що оскільки помічник адвоката не має свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю й не є адвокатом, то відповідно до тієї ж статті, при розгляді справи його слід ідентифікувати виключно як фахівця у галузі права, адже останній має повну вищу юридичну освіту.
Таким чином, для того, аби помічник адвоката мав змогу здійснювати захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності, йому (помічнику) слід підтвердити два основних фактори:
- професійний фаховий рівень;
- повноваження на захист особи.
Професійний фаховий рівень помічника адвоката підтверджується дипломом про здобуття повної вищої юридичної освіти.
Повноваження помічника адвоката щодо захисту інтересів клієнта можуть підтверджуватись наступним:
1) Якщо помічник адвоката працює у адвокатському об’єднанні, то його (помічника) повноваження будуть підтверджуватись договором про надання правової допомоги, передбаченого ст.271 КУпАП , адже відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об’єднання.
2) Якщо помічник адвоката працює у адвокатському бюро, то підтвердження повноважень є аналогічним із пунктом 1 на підставі ч.5 ст.14 того ж Закону.
3) За умови працевлаштування помічником у адвоката, який здійснює діяльність індивідуально, власні повноваження (помічнику) слід підтверджувати довіреністю на ведення справи виданою особою, що притягається до адміністративної відповідальності безпосередньо на і’мя помічника адвоката.
Нормативна база:
Рішення Конституційного суду України від 16.11.2000 року №13-рп/2000
«Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника)»;
КУпАП
Кодекс про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року№8073-Х;
Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»
Закон від 05.07.2012 № 5076-V;
Переглядів: 8386
Маєте коментар? Напишіть мені!