Робота у відпустці
Автор: Ігор Шевчук
Видання в якому опубліковано: Газета "Бухгалтерія"
Дата підготовки матеріалу: 2013-11-07
Робота у відпустці
Підприємству для виконання термінової роботи знадобився сторонній фахівець, який для виконання цього замовлення за основним місцем роботи пішов у щорічну відпустку. Чи немає в даному випадку порушення трудового законодавства? І, якщо ні, то як правильно оформити з таким фахівцем стосунки?
Статтею 21 КЗпП[1] встановлено, що працівник має право реалізувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
У відповідності до ст.1021 КЗпП, працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначає КМУ. Відповідно до п.1 Положення № 43[2] виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом вважається сумісництвом. Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно.
Положення № 43 певною мірою може бути застосоване до випадків робіт за сумісництвом працівників приватних підприємств, установ й організацій за аналогією[3], хоча, на нашу думку, заборона займатись сумісництвом стосовно керівників підприємств, структурних підрозділів підприємств та їх заступників, передбачена п. 4 Положення № 43, стосується виключно державних підприємств, установ, організацій (оскільки даного обмеження для підприємств приватної форми власності немає в КЗпП чи інших законах України).
Таким чином, факт поєднання працівником декількох робіт на різних підприємствах не є порушенням трудового законодавства. Законодавство не обмежує працівників у часі вибору режиму роботи за сумісництвом. Тобто не можна вважати порушенням трудового законодавства початок роботи працівника за сумісництвом у момент його знаходження у щорічній відпустці за основним місцем роботи, оскільки даних обмежень трудовим законодавством не встановлено.
Підприємство оформляє стосунки із працівником-сумісником в загальному порядку, тобто укладає трудовий договір з ним і видає наказ про прийняття сумісника на роботу.
Слід зауважити, що відповідно до п.1.1 Інструкції № 58[4] на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Запис у трудову книжку відомостей щодо роботи за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи.
Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим рядком.
[1] Кодекс законів про працю України від 01.06.72 (прим. ред.).
[2] Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.93 року № 43 (прим. ред.).
[3] Див. лист Мін’юсту України від 30.01.2009 № Н-35267-18 «Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами» (прим. ред.).
[4] Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 №58 (прим. ред.).
Переглядів: 2535
Маєте коментар? Напишіть мені!