Реєстрація транспортних засобів юридичних осіб.
Автор: Ігор Шевчук
Видання в якому опубліковано: Газета "Бухгалтерія"
Дата підготовки матеріалу: 2012-07-17
Реєстрація транспортних засобів юридичних осіб.
Ігор Шевчук, юрист
Нормативна база:
1. ПКУ
Податковий Кодекс України № 2755-IV від 02.12.2010 в редакції від 12.06.2012
2. Закон № 2344-III
Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 в редакції від 17.05.2012
3. Постанова КМУ № 1388
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів» № 1388 від 07.09.1998 в редакції від 31.05.2012
4. Наказ МВС № 379
Наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них» № 379 від 11.08.2010 в редакції від 22.08.2011
5. Наказ МТУ (зараз – Міністерство інфраструктури України) № 757
Наказ Міністерства інфраструктури України «Про впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом» № 757 від 20.08.2004 в редакції від 15.06.2011
6. Наказ № 1588
Наказ Міністерства Фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» № 1388 від 09.12.2011 в редакції від 06.01.2012
7. Наказ Державного департаменту автомобільного транспорту № 111
Наказ Державного департаменту автомобільного транспорту «Про затвердження Методичних рекомендацій з питань безпеки автомобільних перевезень» № 111 від 19.09.2003
8. Лист МВС № С-417
Лист Міністерства внутрішніх справ України № С-417 від 04.09.2004
9. Лист ДПСУ № 5037/7/17-3217
Лист Державної податкової служби України «Про сплату збору за першу реєстрацію транспортного засобу» № 5037/7/17-3217 від 02.11.2011
Важко уявити собі велике підприємство, що не має транспортних засобів (далі - ТЗ) для задоволення власних потреб. Великі компанії ростуть та розвиваються, відкривають нові філії та представництва, тому потреба у ТЗ збільшується. Разом з тим збільшується й ряд питань, що виникає у зв’язку з реєстрацією ТЗ. Де реєструвати ТЗ, якщо останній знаходитиметься за місцем розташування філії? Чи можна реєструвати за адресою стоянки? Куди сплачувати збір за першу реєстрацію: за юридичною адресою підприємства чи за місцем стоянки ТЗ? Відповіді на ці та інші питання пов’язанні з реєстрацію ТЗ юридичними особами ми розглянемо у даній статті.
Реєструючий орган.
Транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції, структура яких складається з міжрайонних реєстраційно-екзаменаційних відділень (МРЕВ).
Місце реєстрації.
Відповідно до п. 21 Постанови КМУ № 1388 транспортні засоби юридичних осіб реєструються за місцезнаходженням таких осіб. Тією ж Постановою КМУ № 1388 встановлено й деякі виключення щодо визначення місця реєстрації. Так, якщо стоянка транспортних засобів розташована за місцезнаходженням філій або представництв юридичних осіб, такі транспортні засоби реєструються за місцем їх стоянки. Таким чином реєстрація за місцем стоянки ТЗ можлива лише за умови наявності у юридичної особи філії або представництва. Але документ не конкретизує інші вимоги, що ставляться до юридичної особи у момент здійснення реєстрації ТЗ за місцем розташування філії або представництва. Про це мова піде далі.
Вимоги до юридичних осіб.
Якщо установчі документи юридичної особи передбачають надання послуг з перевезення вантажу або пасажирів автомобільним транспортом, то така юридична особа надає або може надавати послуги з перевезення пасажирів, вантажу тощо. Наказом Міністерства транспорту України № 757 надано уточнююче визначення перевізника. Відповідно до пункту 1.4. вищенаведеного Наказу встановлено, що перевізник - це будь-яка фізична чи юридична особа, яка надає послуги з перевезення пасажирів чи вантажу автомобільним транспортом загального користування. Оскільки мета діяльності юридичної особи встановлюється її установчими документами, то, фактично, будь-яку юридичну особу, що у своїх установчих документах має відповідне положення про перевезення пасажирів або вантажу можна вважати перевізником навіть без наявності факту здійснення діяльності щодо здійснення перевезень. Йдемо далі. Якщо існують підстави вважати юридичну особу перевізником, то на її діяльність поширюються Методичні рекомендації з питань безпеки автомобільних перевезень, затверджені Наказом Державного департаменту автомобільного транспорту № 111. Пунктом 10.3. вищенаведених Методичних рекомендацій встановлено, що реєстрація ТЗ за перевізниками, які мають від одного до п'ятнадцять одиниць ТЗ включно проводиться за умови забезпечення їх місцями для стоянки і зберігання. В свою чергу наявність місця стоянки та зберігання підтверджується договором оренди або іншими документами, що свідчать про можливість юридичної особи здійснювати належне зберігання ТЗ.
На цьому складнощі не закінчуються. Абзацом другим пункту 10.3. встановлено, що за наявності у юридичної особи більше п’ятнадцяти одиниць ТЗ, що дислокуються в одному населеному пункті, створюється автогосподарство. Під дислокацією у даному випадку розуміється факт територіальної реєстрації ТЗ у тому чи іншому населеному пункті.
Ми не дарма назвали такі вимоги складнощами, адже для відкриття автогосподарства юридична особа має мати у розпорядженні майновий комплекс у вигляді огородженої території з місцями стоянки, зберігання, технічного обслуговування та ремонту ТЗ.
Створення автогосподарства вимагає прийняття певних кадрових рішень. Так для створення автогосподарства призначається керівник автогосподарства та вводиться посада фахівця з безпеки дорожнього руку, відповідального за зберігання, технічне обслуговування та експлуатацію ТЗ.
Але навіть маючи у власності більше п'ятнадцяти ТЗ створення автогосподарства можна уникнути. Для цього необхідно реєструвати ТЗ у філіях або представництвах таким чином, аби їх кількість не перевищувала п’ятнадцяти у кожному населеному пункті.
Необхідні документи.
Підставою для реєстрації ТЗ працівниками МРЕВ є заява власника ТЗ. Заяви складаються відповідно до встановлених законодавством зразків, які містяться у додатках 1 та 2 Наказу МВС № 379. Даним Наказом також встановлено, що у заявах від юридичних осіб обов'язково зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи, якій доручається провести оформлення ТЗ, та зразок її підпису, а на заяві ставиться підпис уповноваженої посадової особи із зазначенням посади, прізвище, ім'я, по батькові особи, та відбиток печатки юридичної особи.
До заяви також додаються наступні документи:
- підтвердження правомірності факту придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі – правомірність придбання) транспортного засобу;
- відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху;
- у разі необхідності внесення змін до реєстраційних документів додаткового подається документ щодо відповідності конструкції транспортного засобу також і вимогам, що стали підставою для внесення таких змін.
По закінченню реєстраційних дій у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) зазначається юридична особа, якій належать транспортні засоби, місцезнаходження такої особи та стоянки.
Підтвердження факту правомірності придбання.
Стара редакція Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів затвердженого Постановою КМУ № 1388 викликала багато нарікань з приводу неоднозначного трактування вичерпності переліку документів, що підтверджують факт правомірності придбання ТЗ. Листом МВС № С-417, а згодом і новою редакцією вищенаведеного Порядку усі питання щодо вичерпності переліку були зняті. Таким чином для підтвердження факту правомірності придбання транспортного засобу необхідно мати наступні документи:
- довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів затвердженого Постановою КМУ № 1388, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;
- договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби;
- копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;
- довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;
- акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів затвердженого Постановою КМУ № 1388, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;
- вантажна митна декларація на паперовому носії або електронна вантажна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;
- договір фінансового лізингу.
Хто платить та за що?
Відповідно до розділу 7 ПКУ фізичні та юридичні особи сплачують збір за першу реєстрацію ТЗ (Далі - збір). Збір є загальнодержавним, та, як можна зрозуміти з назви, справляється виключно за первинну реєстрацію ТЗ на території України. Збір не сплачується при придбанні юридичною особою ТЗ, що вже зареєстрований на території України.
Згідно з пп. 232.1 ст. 232 ПКУ об'єктами оподаткування збором є колісні ТЗ. Відповідно до статті 1 Закон № 2344-III колісним ТЗ вважається той, що призначений для руху безрейковими дорогами, який використовується для перевезення людей і (або) вантажів, а також перевезення і приводу під час руху чи на місці встановленого на ньому обладнання чи механізмів для виконання спеціальних робочих функцій, допущений до участі в дорожньому русі. Законом № 2344-III окремо надано визначення терміну «автомобіль». Так, автомобіль - це колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.
Базою оподаткування збором визначається:
- для мотоциклів, легкових автомобілів (крім легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном), автобусів (у тому числі мікроавтобусів), тракторів, вантажних автомобілів (у тому числі сідельних тягачів, інших спеціалізованих та спеціальних вантажних транспортних засобів, інших колісних транспортних засобів) - за об'ємом циліндрів двигуна в куб. сантиметрах;
- для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, - за потужністю двигуна в кВт;
Визначення місця сплати збору.
Після реєстрації ТЗ за місцем розташування філій, або представництв юридичної особи виникає питання визначення місця сплати збору. Давайте розбиратися. Наразі потрібно з’ясувати дві важливі обставини:
1) Де безпосередньо сплачувати збір (за податковою адресою юридичної особи, чи за місцем розташування транспортного засобу)?
2) Де подавати розрахунок сплати збору?
ДПСУ своїм Листом № 5037/7/17-3217 зазначила, що відповідно до п. 237.1 ст. 237 та п. 239.1 ст. 239 ПКУ збір сплачується фізичними та юридичними особами за місцем реєстрації ТЗ. Також Листом № 5037/7/17-3217 зазначено, що якщо стоянка ТЗ розташована за місцезнаходженням філій або представництв юридичних осіб, такі ТЗ реєструються за місцем їх стоянки. Таким чином можна зробити висновок, що якщо ТЗ зареєстрований за місцезнаходженням філії, або представництва юридичної особи, то сплата збору відбувається за місцем стоянки ТЗ. Йдемо далі. Відкритим залишається питання місця подання розрахунку за сплату збору.
Відповідно до статті 239.2 ПКУ юридичні особи в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні ТЗ подають відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби. Відповідно до статті 46 ПКУ розрахунок суми збору подається у вигляді податкової декларації, що відповідно до статті 239.2 ПКУ має містити у додатках копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.
Таким чином при першій реєстрації юридичною особою ТЗ в Україні збір сплачується за місцем стоянки ТЗ, а розрахунок слід подавати, як за місцезнаходженням юридичної особи, так і за місцем безпосередньої стоянки ТЗ (за умови, що такий ТЗ зареєстрований за філією або представництвом юридичної особи).
№ 20-ОПП за місцем реєстрації чи розташування?
У разі наявності, виникнення, зміни типу об’єкта оподаткування, як фізичні так і юридичні особи зобов’язані подавати форму № 20-ОПП, зразок якої затверджений Наказом № 1588 до органу Державної податкової служби. Але ж як бути у ситуації, коли ТЗ реєструються за філією, або представництвом? Відповідно до статті 117.1 ПКУ за неподання форми № 20-ОПП передбачений штраф від 170 до 1020 гривень в залежності від обставин. Це означає, що помилившись з місцем подання форми № 20-ОПП на вас може чикати неприємний сюрприз. Для уникнення неприємностей з податківцями платникам необхідно заповнювати та подавати таку кількість форм № 20-ООП, яка відповідає кількості адміністративно-територіальних одиниць, де знаходяться об'єкти. Форма № 20-ОПП подається за місцезнаходженням кожного з об’єктів! Зміст кожної з форм № 20-ОПП має містити відомості про ті об’єкти, що знаходяться саме на території конкретної територіальної одиниці.
Переглядів: 32001
Маєте коментар? Напишіть мені!